Дослідник біометрії, що спеціалізується на технологіях сканування райдужної оболонки ока, розробляє нові рішення, які зможуть гарантувати, що зчитувачі райдужної оболонки ока буде неможливо обдурити ні якісною фотографією ока авторизованого користувача, ні будь-яким іншим способом. Про це повідомило видання IEEE Spectrum.

Адам Чайка вивчає очі в двох вищих навчальних закладах - в Університеті Нотр-Дам і в Варшавському університеті. Всупереч поширеній думці, він виявив, що райдужна оболонка очей може успішно використовуватися для ідентифікації навіть через кілька годин після смерті людини.

На Міжнародній конференції з біометрії, що проходила минулого місяця, на можливість відрізнити реальну райдужку від паперової роздруківки або контактних лінз, тестувалися різні біометричні зчитувачі райдужної оболонки ока.

"Роздруківка змогла обдурити декілька систем в нашій лабораторії," - сказав в інтерв'ю Чайка.

Для того, щоб зрозуміти, що для ідентифікації надана фотографія, а не око живої людини, використовуються методи виявлення відображення вологої рогівки. Також для вирішення даного завдання використовують теплобачення, яке здатне виявити тепло живого ока, або ж проводять аналіз зразка, який дозволяє виявити мікроскопічні докази використання принтера.

Результати тестування всіх методів ще не опубліковані, але Чайка сказав, що вони набагато кращі в порівнянні з попереднім тестуванням, яке проводилося в 2013 році. Тоді алгоритм відкинув 29% живих зразків і помилково сприйняв за справжні 6% роздрукованих на папері фотографій очей.

У своїй останній роботі Чайка розробив більш досконалий метод, який за допомогою дослідження динаміки зіниці може правильно відрізнити живе око від неживого. В ході дослідження він виявив, що в залежності від зміни освітлення зіниці кожної людини по-різному звужуються або розширюються.

При первинній реєстрації користувачів в системі, розроблений Адамом Чайкою сканер записує індивідуальну реакцію зіниць на спалахи світла. Пізніше, сканер райдужної оболонки випускає імпульс світла, що дозволяє визначити, чи відповідає динаміка зіниці тим моделям, які внесені в профілі користувачів. Рішення показало відмінну ефективність і дозволяє ідентифікувати особу людини менш ніж за 3 секунди.

Чайка сказав, що він також зацікавлений у вивченні інших ускладнюючих розпізнавання факторів, таких як зміна динаміки зіниці в результаті вживання алкоголю або в стані стресу.

Потім Чайка зі своїм колегою з медичної школи Університету Варшави поширив своє дослідження на властивості очей померлих людей. Для отримання знімків очей дослідники використовували як традиційні камери, так і теплові. Вони робили знімки очей через 5 годин після смерті, а потім через 16 і 27 годин після смерті людини. За допомогою отриманих фотографій Чайка та його аспірант перевірили надійність декількох зчитувачів райдужної оболонки очей. Зроблені через 5 годин після смерті фотографії очей легко проходили перевірку, також перевірку пройшли навіть кілька фотографій, які були зроблені через 27 годин після смерті.

Хоча з плином часу в кінцевому підсумку рогівка стає каламутною, так як клітини відмирають, її непрозорість не впливає на точність ІЧ-зображень.

Зараз Чайка проводить дослідження з очима людей через кілька днів або навіть тижнів після їх смерті. "Ми впевнені, що райдужна оболонка може використовуватися в якості біометричних ідентифікаторів ще кілька днів після смерті," - сказав Чайка. "Ось чому наше дослідження настільки важливо".

Джерело www.biometricupdate.com. Переклад новини виконала адміністратор сайту Олена Пономаренко.