Сьогодні деякі підприємства дедалі більше усвідомлюють відповідальність за відстеження та боротьбу з мінливою природою загроз. Проблеми безпеки охоплюють зовнішні й внутрішні загрози, кібератаки, збої в роботі обладнання та інше. І ці загрози постійно змінюються, з конкретними потребами, необхідними для різних ринків. Наприклад, аеропорти, транспортні вузли, лікарні та навчальні заклади повинні постійно переоцінювати свої системи безпеки та впроваджувати інновації, щоб зберегти їх складні середовища. Це створює вагоме навантаження на інфраструктуру та вимагає виняткового рівня гнучкості й адаптованості.

В основі визнання передбачуваної загрози та пом'якшення вразливостей лежить здатність гарантувати належний рівень контролю доступу, що тільки належні особи, такі як співробітники або дозволені відвідувачі, можуть увійти в об'єкт. Визначення, коли неавторизована людина або підозріла особа намагається отримати доступ — вважається важливим кроком у формуванні активного режиму безпеки. Для такого роду ідентифікації та реагування в поточному часі, організації все частіше звертаються до технологій розпізнавання облич.

Проте, завдяки кількісним стрибкам у відеоаналітиці та зборі даних, розпізнавання облич також може використовуватися не тільки для громадської безпеки. Наприклад, камера відеоспостереження здатна зіставити обличчя людини з профілем, який може окреслити його особисті звички подорожувати або робити покупки. Хоча цей тип інформації, безумовно, корисний для маркетингових стратегій організації, підприємства можуть зіткнутися з проблемами конфіденційності: коли технології використовуються в цілях, не пов'язаних з безпекою, таких як мерчендайзинг або дослідження часу та руху.

Тоді як деяким людям комфортно, коли розпізнавання облич використовується в аеропорті, ті ж люди можуть не погодитися з технологією, яка використовується в аптеці або кафе, для відстеження частоти їх відвідування в рекламних цілях. Оскільки підприємства оцінюють варіанти додавання розпізнавання облич в чинну колекцію технологій відеоспостереження, важливо враховувати реакцію суспільства на дані, що збираються з відеокамер, які раніше використовувалися тільки в цілях безпеки.

Чи є у лідерів в сегменті безпеки зобов'язання втручатися?

У деяких відносинах виробники, які роблять свої технології настільки широко застосовними, наскільки це можливо — відкривають ці системи для використання в більшій кількості способів, ніж передбачалося спочатку. У цих випадках індустрія безпеки має можливість піднятися та допомогти визначити кращі практики для того, як і де слід використовувати конкретні технології. Розпізнавання облич — тема, яка може використовувати цей вид самоаналізу та оцінки.

Це не повинно задушити інноваційні компанії, як з боку виробника, так і зі сторони кінцевого користувача, які продовжують винаходити нові й творчі способи застосування цих утворюваних технологій. Навпаки, це повинно спонукати компанії повідомляти про ризики та можливості конфіденційності даних споживачам, співробітникам та постійним клієнтам. Побутують технічні, правові й нормативні обмеження щодо спільного застосування або використання конкретних даних, але в будь-якій з цих областей споживач може не знати, як саме експлуатується його зображення.

Що повинна знати людина?

У розширеній розмові про конфіденційність даних одне із завдань полягає в тому, щоб визначити, що стане загальновідомим. Наприклад, якщо людина йде в аеропорт або магазин, вона зазвичай знає про камери відеоспостереження. Однак, крім спостереження за безпекою та розслідувань, пересічна людина може не знати, що IP камера здатна створити профіль та використовувати цю інформацію з інших причин. Це означає, що у комплектів відеоспостереження є дві сторони: чи знає людина, що її знімають за допомогою додаткової технології розпізнавання облич? Якщо так, чи знає вона про всі цілі, до яких може бути залучене це зображення?

Деякі компанії, наприклад, ті, що знаходяться в просторі соціальних мереж відкрито говорять про те, що збирають конкретну інформацію про користувачів, і ці дані використовуються для всіляких цілей. Нібито розуміння, яке вони отримують з цих даних, дає поліпшити взаємодію з користувачами, але також відомо, що це вважається центральною частиною надзвичайної прибутковості соціальних мереж. Ми будемо стикатися з цим екзистенційним питанням все частіше, по мірі розвитку технології: скільки інформації та конфіденційності хоче громадськість на користь безпеки, зручності та придатності для життя? Чи будуть соціальні норми розвиватися послідовно, або потрібно буде надати більше контролю окремим особам, щоб ті могли самостійно вибирати пріоритети щодо конфіденційності? Якщо розпізнавання облич розгорнуте в середовищі систем безпеки, виявлення та бізнес-аналітики, чи є способи використовувати ці ж дані для створення персонального інтерфейсу для споживача?

Але виробникам систем безпеки частіше доводиться сприяти обговоренню та виступати в якості радника в цій області, щоб активно захищати інтереси суспільства. Зрештою, мета повинна полягати в тому, щоб сприяти поглибленому розумінню поточних здібностей технологій безпеки, їх передбачуваного та правильного використання, а також того, як і де операції безпеки повинні поважати персональні права на конфіденційність.

Ухвалення активної позиції

Фактором, що визначає, чи переходить використання розпізнавання облич в питання конфіденційності, вважається те, коли та де воно використовується. Може бути важливіше використовувати розпізнавання облич для моніторингу людей, що використовують громадські, загальні служби або критичну інфраструктуру, таку як аеропорти, транспортні системи або будівлі судів. Якщо люди бачать пряму необхідність та застосування, де це повідомлення допустимо в рамках заходів безпеки, вони можуть бути спокійніше, коли їх реєструють та знають, скільки часу витрачають організації для забезпечення безпеки своїх відвідувачів.

Суспільство починає усвідомлювати наявність технологій розпізнавання облич, а окремі новинні сюжети про зловживання створюють поглиблені проблеми конфіденційності. Компанії, які пропонують ці технології, зобов'язані відстоювати відповідальне та справедливе використання цих рішень, а також інформувати як кінцевого користувача, так і громадськість про їх використання та вплив.