Системи безпеки стали настільки звичними, що уявити собі без них сучасність просто неможливо. Відчуття страху або хоча б занепокоєння настільки болісно для нас, що ми готові на багато щоб відчувати себе спокійно, щоб хоч якось гарантувати безпеку життєдіяльності для себе, рідних і близьких, бізнесу або майна.

І все б добре - розробники систем безпеки не сидять, склавши руки, а виробник оперативно реагує на інновації в цій сфері, але раптом в цю ідилію втручаються норми закону про застосування спеціальних технічних засобів. Звичайно, користувач, який звик покладати більшу частину турбот про безпеку на сучасну техніку повинен розібратися, що про це говорить закон з одного боку і як це трактують правоохоронці з іншого.

Ще свіжий у пам'яті наших співвітчизників сюжет на одному з центральних каналів про колекціонера фототехніки, який на інтернет-аукціоні придбав раритетний фотоапарат і відразу ж опинився під "опікою" правоохоронців. У сюжеті й інші колекціонери зізнавалися, що в багатьох приватних колекціях є подібні екземпляри компактної фототехніки. Слід розібратися в нормах закону і його трактуваннях, що і є предметом подальшого оповідання.

Умовно проблему слід розділити на дві сфери. По-перше, що саме слід вважати спеціальним технічним засобом, а що таким не є? І, по-друге, застосування наглядової техніки без порушення закону?

Для початку звернемося до Кримінального кодексу, а саме до його 359 статті. Ця норма закону свідчить про досить суворе покарання за незаконне використання спецтехзасобів. За мінімуму - це штраф до 3400 грн., А по максимуму - позбавлення волі до 4 років. У разі більш тяжкого злочину, вчиненням його групою осіб або при завданні істотної шкоди громадянам закон передбачає покарання навіть до 7 років за ґратами. Отож, покарання більш ніж суворе, та ось тільки за що? Тобто за що конкретно?

У даній статті закону конкретно вказано, що злочином є саме порушення встановленого порядку використання спецтехзасобів. А ось конкретне визначення їх відсутнє. Адже під терміном, наприклад, апаратури для отримання аудіо-та відеоінформації, візуального спостереження або засобів контролювання переміщення об'єктів і транспорту може з упевненістю підпадати як будь-яка система відеоспостереження, так і звичайний шлагбаум - адже він теж контролює переміщення різних об'єктів.

Ще одним невизначеним місцем даної статті Кримінального кодексу є те, що в разі виникнення суперечок про те, чи стосується засіб до категорії заборонених, слід звернутися до експертів. Природно, що порядок звернення і хто такі ці експерти Кримінальний кодекс України не пояснює. А значить, для правоохоронців з'являється "поле для маневру", тобто можливість трактувати норму по-своєму.

Практика подібних експертиз свідчить, що експерти відносять до спецзасобів камери пінхол, які все-таки пропонуються до продажу деякими реалізаторами, а що стосується самостійного їх виготовлення, то технологію її можна з легкістю знайти в мережі. Також спецзасобами визнаються мінікамери і камери призначені для прихованої зйомки, а також інші пристрої для прихованої зйомки, адже вона без відома того, кого знімають і є предметом суворої заборони.

Стаття 359 також говорить про те, що спецзасоби, виготовлені власноруч, тобто кустарно, не можуть бути названі такими. Однак вітчизняним кулібіним не варто розслаблятися. Тут важливо що це за відомості і з якою метою збираються. Якщо, наприклад, це збір інформації, що становить державну таємницю, яка може завдати шкоди безпеці держави, то стаття 111 трактує це як державну зраду. Злочин по цій статті вважається важким і покарання відповідне - до 15 років. А якщо саморобним пристроєм збираються відомості, які становлять державну таємницю для іноземної держави, то за статтею 114 це трактується як шпигунство. Покарання практично аналогічне попередній статті.

Але не тільки державна зрада і шпигунство, які ще з радянських часів відомі як тяжкі злочини знайшли своє місце в національному законодавстві. Є там і стаття, яка вже породжена новими ринковими відносинами. При тому, що останнім часом поки не спостерігається судових прецедентів по цій статті, але те, що це систематично відбувається, не залишає ніяких сумнівів. Стаття 231 передбачає покарання за незаконне отримання інформації яка є комерційною, а також банківською таємницею. Тобто за наявності такої інформації зібраної будь-якими, навіть самостійно виготовленими спецзасобами, а також якщо використання цієї інформації завдало істотної шкоди господарюючому суб'єкту, то таке діяння карається штрафом, а також обмеженням або позбавленням волі, правда на значно менші терміни.

Крім того, стаття закону відносить до спецзасобів пристрої, створені спеціально для можливостей отримання відомостей під час проведення оперативно-розшукових заходів. Ось уже і деяка конкретика. Що ж взагалі таке оперативно-розшукова діяльність? В однойменному законі під цим мається на увазі комплекс пошукових, а також розвідувальних і контррозвідувальних заходів. І це можливо тільки з санкції СБУ або суду. Природно, під таке трактування не може потрапляти система відеоспостереження, встановлена ​​на своїй території (будинку, квартирі, підприємстві).

Ще одним правовим нюансом є саме поняття інформації, адже в разі трактування її як майна, то незаконне її отримання підпадає під злодійство (стаття 185 Кримінального кодексу). І хоч закон "Про інформацію" містить досить розмите трактування цього терміна, але ж цілий ряд нематеріальних активів є якраз інформацією. А адже актив - це і є майно.

Наш інтернет-магазин, дотримуючись принципу роботи в руслі законності, не здійснює продаж апаратури, яка відноситься до спецзасобів, проте спосіб використання систем безпеки, який як було зазначено вище, може бути теж незаконним, залежить від обізнаності і відсутності злого наміру в наших споживачів.

Таким чином, можна сформулювати основні правила нашим клієнтам: завжди попереджати про використання систем спостереження і не мати справу з державною, комерційною або банківською таємницею. А решту доручіть нам.