Пристрій DVR або, як його часто називають, відеореєстратор є досить складним технічним продуктом, який покликаний забезпечити відеоспостереження на принципах простоти і бюджетності.
Не дивлячись на порівняно невисоку ціну, до нього можна підключати або 4, або 8, або 16 аналогових відеокамер. Також при необхідності - від одного до декількох мікрофонів. Запис з камер здійснюється на звичайний комп'ютерний HDD диск, розташований в корпусі відеореєстратора, хоча більшість продається і без нього, тому жорсткий диск з SATA інтерфейсом купується окремо і монтується в корпус самостійно. Позитивом в цьому залишається свобода вибору і заміни диска в залежності від потреб системи відеоспостереження та особистих переваг власника.
Відображаючим елементом в системі, який буде працювати з сучасним відеореєстратором може стати як звичайний телевізор або аналоговий монітор, так і VGA-монітор. Деякі моделі реєстраторів мають вихід HDMI. Всі без виключення моделі, які знаходяться зараз на ринку, здатні підключатися як до локальної мережі, так і до інтернету, що дозволяє управляти системою на відстані. А безпосередньо нею можна управляти за допомогою кнопок на передній панелі, а також пультом дистанційного керування і USB- мишею.
На задній панелі відеореєстратора є відеовходи і відеовиходи у вигляді BNC-роз'ємів, а також аудіовходи і виходи у вигляді тюльпанів (RCA).
Так як відеокамера подає відеосигнал РАL, то її цілком можна підключити і до відеовходу телевізора, а ось, враховуючи що входи мікрофонів лінійні 200 мВ, то вони для нормальної роботи повинні бути з підсилювачем.
Більшість відеореєстраторів дають можливість запису в декількох режимах:
- ручному (для цього на панелі є кнопка «запис»);
- за розкладом (заздалегідь запрограмованим);
- по детектору руху (при фіксації руху в кадрі починається запис).
Як же все-таки вибрати реєстратор?
Серед інших названих характеристик одна істотно впливає на ціну реєстратора - це кількість відеовходів. Природно, найдешевшими є 4-канальні пристрої, а ось вже 8-канальні можуть бути в 2,5 рази дорожче. Тому якщо в реєстраторі працюючої системи пустують відеовходи - частина коштів витрачена на вітер.
Дві інших основних характеристик перебувають у взаємній, причому зворотній залежності, і потенційному покупцеві це потрібно враховувати. Звичайно, ідеальна ситуація коли всі підключені канали пишуть зі швидкістю 25 кадрів в секунду в роздільній здатності PAL (D1), що відповідає 720х576 пікселів. Потрібно навчитися читати технічні характеристики виробів. Якщо там значиться 100к / с (D1), то потрібно розуміти що для, наприклад, 8-канального відеореєстратора реальна швидкість буде 100/8 = 12,5 кадрів в секунду. А це, м'яко кажучи, не дуже багато. Також може бути написано, наприклад, 400 кадрів в секунду, чого при розподілі на 16 каналів досить, проте це при низькій роздільній здатності CIF, що дасть зображення низької якості, всього-то 352х288 пікселів. Дешевий реєстратор - це часто або низька швидкість або погана роздільна здатність. Крім того, на ринку можна зустріти не тільки реєстратори у яких не всі канали можуть видавати повне D1, а й такі, які повністю працюють з роздільною здатністю CIF. Хоча слід зазначити, що це не стосується брендових виробників. І ні в якому разі не намагатися заощадити на роздільній здатності. Зупиняти вибір потрібно тільки на форматах D1 і 4CIF, що відповідає 720х576 і 704х576 точок.
Крім того, ресурс пам'яті відеореєстратора може суттєво збільшитися при використанні кодека Н264, здатного сильно стискати відео при мінімальному зниженні якості зображення.
При виборі відеореєстратора важливе ще і питання налаштувань. Ідеальним буде можливість настройки яскравості, кольоровості і контрастності окремо на кожному каналі. Також обов'язковим є наявність і якісна робота детектора руху, адже це дає такі переваги як простота пошуку потрібного відрізка запису і знову-таки економить ресурс пам'яті. Налаштування перед- і постзапису повинне припускати широкий діапазон значень і особливо мінімальних, щоб при перегляді не витрачати даремно час на порожній запис.
Для зручності перегляду бажано щоб відеореєстратор давав можливість дивитися події кожну окремо, адже деякі зразки показують події одна за одною без перерви, що дуже незручно.
Крім запису і перегляду, актуальне і питання зберігання інформації. Всі без винятку реєстратори працюють з USB-флешками, але для гарантованого і повноцінного збереження потрібно щоб пристрій зберігав інформацію і по мережі. Найзручнішим форматом збереження даних є популярний AVI, хоча бувають реєстратори зі своїм власним форматом, який читає тільки спеціальна програма, що дуже незручно.
Мережеві можливості реєстраторів можуть бути реалізовані по-різному. Ідеальним буде робота з будь-якого браузера, бажано ще й через спеціальну програму, причому зі всіма функціями, які є на самому приладі.
Також бажано щоб реєстратор підтримував мобільні пристрої, але для повноцінної роботи вони повинні підключатися до мережі, маючи реальну IP-адресу. Тоді на мобільному пристрої можна не тільки бачити живе зображення, а й управляти відеореєстратором.
А ось звертати увагу на характеристику з коренем «плекс» - триплекс, квадріплекс, пентаплекс і ін. Не варто. Це просто означає те, скільки функцій одночасно може виконувати апарат. Всі сучасні представлені на ринку реєстратори вміють і записувати сигнал, і демонструвати зображення, і працювати в мережі.
І наостанок - для вибору відеореєстратора потенційному користувачеві потрібно точно представляти як свої потреби в спостереженні, так і умови в яких система буде працювати. Тільки після цього слід вивчати характеристики пристроїв.
