Науково-фантастичні фільми, в тому числі з Томом Крузом у головній ролі, привели до вкорінення деяких роздутих і фантастичних помилок в питаннях використання біометрії. Зокрема, біометрія потрапила в розряд технологій, яких остерігаються і неправильно трактують більше, ніж багато інших технології, які існують сьогодні на ринку.
Тут ми сподіваємося дослідити деякі з цих міфів і пояснити, чому вони існують і чому ці уявлення (на щастя) не вірні.
Міф 1. Біометрія дорого коштує.
Біометричні системи можуть бути дорогими, але не завжди. Це залежить від того, як і в якому масштабі вони використовуються.
З точки зору біометрії, відеокамера для зчитування райдужки ока, як правило, коштує дорожче ніж сканер відбитків пальців. Але, звичайно, це залежить від виробника, так як витрати на технології можуть сильно варіюватися. Як приклад, окремі відеокамери зчитування райдужки, які використовуються для управління доступом на виробництві заводу коштуватимуть значно менше, ніж відеокамери для зчитування райдужки ока, які використовуються в місцях з високою пропускною здатністю, таких як аеропорти і прикордонний контроль.
Крім того, біометричні технології, які використовуються у виробництві споживчих товарів, таких як інтегровані в ноутбук зчитувачі відбитків пальців або смартфони з функцією розпізнавання облич, мають більш низьку вартість ніж біометричні системи, що використовуються для контролю доступу на оборонні урядові установи. Як це зазвичай трапляється і з іншими технологіями, вартість залежить від рівня застосування, швидкості роботи і ступеня надійності.
Біометрія яка повинна мати більш високу ступінь спрацювання і/або використовується в областях з високим ризиком, завжди буде коштувати набагато дорожче, ніж ті системи, які використовуються в додатках з низьким ризиком і/або низькою пропускною здатністю.
Масштаб і складність також відіграють певну роль у вартості реалізації. Проект, який вимагає мультимодальної біометричної системи (з використанням більш ніж одного біометричного сенсора) з інтеграцією в віддалених установках, буде коштувати більше, ніж система контролю доступу по райдужці на фармацевтичному заводі. Але навіть в більших проектах, витрати не виходять з-під контролю.
Хороші постачальники біометричних рішень будуть використовувати незалежний підхід, при якому можлива інтеграція всіх технологій. Незалежна технологія дозволяє узгодити біометричні пристрої з програмними рішеннями - такими, як системи управління будівлями, - щоб уникнути складної і дорогої настройки.
Міф 2. Біометрія занадто складна.
Немає сумнівів, що основні алгоритми, які використовуються в біометричній технології, є складними і тому їх важко зрозуміти. Але далеко не всі з нас розуміють і технології, які використовуються в мікрохвильових печах або автомобілях, але більшість з нас з легкістю ними користується.
Як користувачам біометричних технологій, все що вам потрібно зрозуміти, це основну концепцію того, як біометрія працює. Кожен виробник повинен вміти пояснити біометрію на тому рівні, коли ми зможемо зрозуміти основні принципи.
Ваше занепокоєння може стосуватися складності інтерфейсу - як самого біометричного пристрою, так і технології. Знову ж, хороші виробники будуть проектувати інтерфейс, який простий в роботі для людей з різними технічними здібностями. Дуже важливо, щоб будь-який біометричний пристрій міг бути використаний людьми, які мало знають про технології або зовсім не знайомі з нею.
Важливо знати, як саме біометрія може працювати конкретно у вашій організації, і як ви будете отримувати вигоди за рахунок підвищення ефективності, зниження накладних витрат, зниження ризиків або поєднання зазначених вище способів.
Складність зазвичай виникає при інтегруванні технології. Але, як і будь-яка інша бізнес-система, як HR, T & A або CRM, багато в чому успіх залежить від того, що у вас вже є, і як ви хочете в це вписати біометрію.
Міф 3. Біометрія порушує конфіденційність.
Безсумнівно, перебуваючи не в тих руках, біометрія володіє потенціалом, здатним порушити конфіденційність і закон, наприклад, про захист інформації. Але ключове словосполучення тут: не в тих руках. Будь-яка технологія, яка використовуються не за призначенням, будь то система управління взаємовідносинами з клієнтами, або база даних, яка використовується для зберігання особистої банківської інформації, може становити загрозу для нашого приватного життя. Саме тому у нас є такі закони, як акт про захист інформації, які регулюють правила використання даних.
Хибна думка що біометрія сама по собі є порушенням конфіденційності, ймовірно є найбільш неправдиво і, за іронією долі, найбільш широко поширеною. Багато в чому це пов'язано з випадками, подібними скандалу з Facebook, коли він продовжив використовувати дані людей для розстановки тегів на фото, навіть після того, як люди відмовилися від того, щоб їх дані використовувалися таким чином. Більшість людей погодяться, що це недоречно і неетично; і це дуже сильно налаштовує проти біометрії. Ніхто не любить, щоб їх робота була або а) витрачена даремно, або б) використана в цілях, для яких вона зовсім не призначена.
Біометрія може використовуватися легковажно і неправильно, але при належному застосуванні вона має неоціненне значення. Тому що, не піддаючись суспільній істерії, можна побачити, що у багатьох відношеннях біометрія захищає ідентичність людей набагато більше, ніж ризикує порушити її. З одного боку, на відміну від паролів, PIN-кодів та інших форм ідентифікації, біометрія не може бути скопійована, викрадена або загублена. При цих формах ID, не особистості надається доступ, а карті або PIN-коду.
Насправді біометрія - єдина форма ідентифікації, яка дійсно визначає людину. Біометричні системи запитують: "Хто ви?", А не "Ви той, хто говорить, що це ви?". Це означає, що ймовірність що хтось крім вас, підбирається до вашої особистої інформації, будь то ваші банківські реквізити, або паспортна інформація, значно зменшується.
Коефіцієнт помилкової ідентифікації (коли людям помилково надається право доступу), як правило, дуже низький. У сферах, де безпека перебуває у великій пошані, скажімо, в прикордонному контролі або в урядовій будівлі, організації майже завжди використовують більш надійні технології, такі як розпізнавання райдужної оболонки і технологію мультиспектрального зчитування відбитків пальців.
У минулому проводилися тести, де використовувалися мертві тіла і пластилінові імітації пальців для обману зчитувачів відбитків пальців. Але недавній розвиток спектральних сканерів вирішив цю проблему, так як дана технологія буде працювати тільки з живими пальцями, тому як вони працюють на основі виявлення крові, яка пульсує по пальцю.
Інше спірне питання виникає, коли справа доходить до фактичного біометричного пристрою і даних, до яких він дає доступ. Так, біометрія дає людям доступ до даних, але сам процес біометричної ідентифікації - просто спосіб доступу до даних. Так само собою зрозуміло, що якщо ви робите доступ до даних більш надійним, ви зменшуєте ймовірність людей отримати доступ до цих даних, отже, ви робите більше, щоб захистити приватне життя людей.
У випадку з Facebook, іронія полягає в тому, що більшість людей використовують соціальні мережі досить вільно: незамислюючись щодня обмінюються персональними даними. Але варто згадати слово "біометрія", і раптом все змінюється. Раптом ми стаємо стурбовані тим, що ж відбувається з нашим даними, забуваючи про те що роками безперервно недбало розповідали всьому Інтернету про те, що відбувається в нашому житті. Виникає питання: "Чому такому вас піддають мітки на фотографіях, до чого ви не були схильні раніше?"
Це не означає, що варто звести проблему нанівець. Швидше, варто відповісти на питання: "Чи є біометрія дійсно проблемою?"
Особливо помилковий, але однаково згубний аргумент проти біометрії полягає в тому, що біометричні зображення можуть бути вкрадені і використані для отримання доступу. Це працює на ідею, що десь є база даних із зображенням райдужки, обличчя і відбитків пальців в ній. Насправді, немає такого поняття. Після того як біологічна особливість така як райдужка була сканована, був отриманий шаблон, що складається з закодованих даних. І цей шаблон порівнюється з райдужкою / пальцем / обличчям / судинами пальця індивіда, коли вони надаються для майбутньої ідентифікації. Практично неможливо уявити, що хтось зможе вкрасти цей шаблон, зламати код і скопіювати його, щоб потім обдурити біометричний пристрій для надання несанкціонованого доступу.
Тим, хто вважає що це все-таки можливо, ми хотіли б задати питання: "То яка ж існує альтернатива?". Чи є якийсь інший метод ідентифікації більш безпечним і пропонує більш високий ступінь конфіденційності, ніж біометрія?
Ви також повинні мати на увазі, що біометрія не є відповіддю на всі вимоги безпеки. Точно так же, якщо ви залишите двері широко відкритими, ви не можете звинувачувати у зломі несправний замок. Так само ви повинні переконатися і в тому, що мережеве та фізичне розташування ваших даних в безпеці. Наприклад, наскільки міцним є корпус? Чи існують способи, за допомогою яких люди можуть отримати доступ до цієї інформації шляхом злому мережі? Все, що біометрія може зробити - це запропонувати один рівень фізичної безпеки; вони не можуть нести відповідальність за всі шляхи, через які інформація може стати доступною.
Міф 4. Біометричні системи повільно працюють.
Як ми вже обговорювали, біометричні системи дійсно змінюються, і один з основних напрямків, в яких вони розвиваються, є збільшення швидкості.
На швидкість роботи біометричного пристрою можуть впливати кілька речей. До них відносяться:
- Рівень необхідної взаємодії з користувачем. Наприклад, деякі системи розпізнавання облич не вимагають фізичної взаємодії, і саме тому вони, як правило, використовуються в місцях з великою пропускною здатністю, таких, як аеропорти.
- Швидкість, з якою пристрій може зчитувати і зіставляти дані. Зчитування райдужки займає менше часу, на відміну від відбитків пальців, шаблони яких, як правило, більш громіздкі і, відповідно, займають більше часу для зчитування.
Відзначаючи це, було б несправедливо робити недвозначні заяви про швидкість будь-яких зі згаданих технологій, так що вам варто дізнатися подробиці у вашого постачальника. Ми настійно рекомендуємо відвідати місце де встановлена така система, щоб побачити як використовується технологія і визначити швидкість, з якою дані обробляються. Багато в чому це буде набагато більш корисно для вашої оцінки технології, ніж надання голих фактів.
В цілому, ми сподіваємося що ця стаття розвінчала деякі з міфів, які оточують біометричні системи. Слід також запевнити Вас, що більшість з міфів про біометрію є необгрунтованими.
Як і при покупці будь-якої системи безпеки, важливо дізнатися у постачальників про будь-які проблеми, з якими ви можете зіткнутися. Вони також розвіють багато оман, які можуть викликати у вас занепокоєння.
Джерело www.planetbiometrics.com. Переклад новини виконала адміністратор сайту Олена Пономаренко
